Венесуела отримала рідкісний позитивний сигнал у своїй багаторічній боротьбі з інфляцією. Центральний банк повідомив, що у серпні споживчі ціни зросли на 8,9% порівняно з попереднім місяцем. У липні місячна інфляція становила 19,9%, тому темп подорожчання більш ніж удвічі сповільнився.
Але слово «сповільнилася» в цьому випадку не слід плутати з нормальною інфляцією. Навіть 8,9% за один місяць для більшості економік було б надзвичайною кризою. Річний показник у Венесуелі, за розрахунками на основі офіційної статистики, перевищує 500%, тому купівельна спроможність місцевої валюти продовжує швидко знижуватися.
Курс болівара залишається головним каналом зростання цін
Венесуельська економіка багато років фактично живе у двох валютах. Болівар використовується для офіційних розрахунків, зарплат і частини платежів, але долар США широко застосовується в магазинах, оренді та великих угодах. Коли болівар слабшає, імпортні товари та внутрішні ціни швидко підлаштовуються до нового валютного курсу.
Центральний банк може тимчасово стримувати коливання продажем валюти та іншими заходами, але його можливості залежать від нафтових доходів, міжнародних санкцій і доступу до фінансових ресурсів. Саме тому періоди відносної стабільності часто чергуються з новими хвилями девальвації.
Друга проблема — інфляційні очікування. Бізнес, який десятиліття працює в умовах нестабільної валюти, часто закладає майбутнє подорожчання в ціни наперед. Це створює самопідтримуваний цикл, який складно зупинити одним місяцем кращої статистики.
Для населення важливіша не статистика, а реальна зарплата
Якщо ціни щомісяця зростають на кілька відсотків, а доходи переглядаються рідше, реальна зарплата швидко скорочується. Найсильніше це вдаряє по пенсіонерах, бюджетниках та сім’ях без доступу до доларових доходів.
Водночас нижчий серпневий показник може дати уряду короткий перепочинок. Менша швидкість подорожчання полегшує розрахунки бізнесу, знижує необхідність постійно переписувати цінники та трохи уповільнює втрату доходів.
Щоб говорити про справжню стабілізацію, одного місяця недостатньо. Потрібна серія значно нижчих показників, стабільніший валютний курс і відновлення довіри до грошової політики. Поки ж Венесуела отримала лише ознаку того, що найгірший темп літа міг послабитися.
Серпневі 8,9% тому одночасно виглядають і хорошою, і тривожною новиною. Це різке покращення порівняно з липнем, але рівень, який усе ще показує глибоку макроекономічну нестабільність.
Для бізнесу навіть коротке сповільнення інфляції має практичну цінність: легше планувати закупівлі, ціни та зарплатні бюджети. Але без стабільного валютного курсу цей ефект може швидко зникнути після нового стрибка девальвації.
