Україна продовжує перебудовувати енергосистему в бік меншої залежності від великих електростанцій. Станом на початок вересня в межах комплексних планів стійкості регіонів та окремих міст до мереж уже приєднали 642,4 МВт розподіленої газової генерації. Із цієї потужності 491 МВт введено в експлуатацію та може реально працювати на потреби споживачів.
Основну частину нових потужностей створили регіони — близько 587 МВт. Державні компанії приєднали ще приблизно 55 МВт. Найактивніше розподілену газову генерацію розбудовують Київська та Житомирська області, а також столиця. Для України це не просто енергетичний проєкт, а спосіб зменшити наслідки російських ударів по великих вузлах системи.
Малі установки складніше одночасно вивести з ладу
Традиційна енергосистема спирається на великі об’єкти, які можуть виробляти сотні або тисячі мегаватів. Їхня перевага — масштаб, але під час війни концентрація потужності стає вразливістю. Якщо великий блок або підстанція пошкоджені, наслідки відчувають одразу великі райони.
Розподілена модель працює інакше. Десятки невеликих когенераційних установок можна розміщувати біля міст, лікарень, критичних підприємств та теплокомуненерго. Частина з них одночасно виробляє електрику й тепло. Навіть якщо один вузол виходить із ладу, решта продовжують працювати, а локальна мережа отримує додатковий резерв.
На встановлення когенераційних установок у межах планів стійкості передбачено близько 1,4 млрд грн. Найбільшу частку фінансування спрямовують у прифронтові області — Сумську, Харківську та Чернігівську, де енергетична інфраструктура особливо часто опиняється під ударами.
До кінця року уряд хоче додати ще сотні мегаватів
Загалом в Україні вже працює близько 1,8 ГВт розподіленої газової генерації. Уряд планує до кінця року додатково ввести близько 800 МВт, із яких приблизно 200 МВт мають забезпечити державні компанії. Це означає, що частка малих і середніх джерел у системі продовжить швидко зростати.
Такі установки не замінять атомну чи велику теплову генерацію. Їхня роль інша: підтримати систему під час піків, аварій, обмежень мережі або масованих атак. Особливо цінними вони стають у містах, де можна локально забезпечити роботу котелень, водоканалів, лікарень і транспорту.
Головним обмеженням залишається паливо. Газова генерація залежить від стабільних поставок природного газу й не є найдешевшим джерелом для постійної роботи. Але як елемент воєнної стійкості вона дає те, чого не може забезпечити один великий об’єкт: географічне розосередження, швидкий запуск і можливість підтримувати критичні споживачі навіть тоді, коли магістральна мережа пошкоджена.
