Сатурн знову здивував планетологів геометрією своєї атмосфери. Аналіз спостережень космічного телескопа Hubble показав навколо південного полюса планети десятисторонню хвилю — гігантський атмосферний десятикутник. Структуру помітили на знімках, зроблених ще у серпні 2025 року, але результати детального аналізу оприлюднили лише тепер.
Відкриття одразу викликає асоціацію зі знаменитим шестикутником біля північного полюса Сатурна. Той феномен спостерігають десятиліттями, а космічний апарат Cassini показав його у виняткових деталях. Новий південний десятикутник не є точною копією північного утворення, але вказує на те, що складні багатокутні хвилі можуть виникати в атмосфері Сатурна за різних умов.
Десять сторін видно не лише в одному шарі хмар
Hubble спостерігав планету через кілька фільтрів, які дають змогу бачити різні висоти атмосфери. Десятисторонній контур простежується в кількох шарах, а це означає, що йдеться не про випадковий малюнок окремих хмар. Структура пов’язана з масштабною атмосферною хвилею, яка охоплює значну область навколо полюса.
Такі хвилі можуть підтримуватися швидкими потоками повітря, різницею швидкостей вітру та взаємодією великих вихорів. Сатурн обертається дуже швидко, тому його атмосфера організована в потужні струменеві течії. За певних умов вони здатні створювати стійкі геометричні форми, які на Землі здавалися б майже штучними.
Південний полюс входить у новий сезон спостережень
Сатурн має виражені сезони, оскільки вісь його обертання нахилена. Один сезон триває багато земних років. У міру зміни освітлення полярні області нагріваються й охолоджуються, тому вчені можуть спостерігати, як перебудовується атмосферна циркуляція.
Особливо цікаво, чи виявиться десятикутник довготривалим. Північний шестикутник існує щонайменше з часів місій Voyager, тоді як південна структура тільки почала привертати увагу. Наступні спостереження Hubble та інших телескопів покажуть, чи збережеться вона протягом років, змінить кількість сторін або поступово зникне.
Відкриття нагадує, що навіть добре знайомі планети Сонячної системи залишаються динамічними лабораторіями. На Сатурні немає твердої поверхні, тому вся видима «географія» створюється атмосферою — і часом ця атмосфера малює фігури, які виглядають точнішими за креслення.
Для планетологів важливо й те, що північний та південний полюси можна порівнювати в різні сезони. Якщо багатокутні хвилі виникають через однакові фізичні механізми, але мають різну кількість сторін, це допоможе точніше оцінити швидкість струменевих течій, температурні градієнти та глибину атмосферних процесів.
