Касаційний суд Тунісу залишив у силі тривалі тюремні вироки опозиційним діячам у справі, яка стала однією з найгучніших політичних судових процесів країни за останні роки. Покарання для окремих фігурантів сягають 45 років ув’язнення. Рішення касаційної інстанції є остаточним, тому звичайного механізму подальшого оскарження вже немає.
У справі проходять десятки політиків, активістів і публічних діячів. Частину засудили заочно після того, як вони залишили країну. Обвинувачення стосуються змови проти державної безпеки та інших тяжких злочинів. Самі підсудні й їхні адвокати відкидають звинувачення та вважають процес політично мотивованим.
Судовий процес став символом конфлікту влади з опозицією
Політична система Тунісу різко змінилася після того, як президент Каїс Саїд у 2021 році зосередив у своїх руках значно більше повноважень. Відтоді опозиційні партії, журналісти та правозахисні організації регулярно заявляють про звуження простору для політичної конкуренції та незалежної критики влади.
Прихильники президента, навпаки, стверджують, що жорсткіші заходи необхідні для боротьби з корупцією, політичною нестабільністю та загрозами державі. Влада заперечує втручання у роботу судів і наголошує, що рішення ухвалюються незалежними інстанціями.
Остаточний вирок може посилити міжнародний тиск
Туніс довгий час вважався одним із небагатьох відносно успішних демократичних результатів Арабської весни. Саме тому посилення репресивних тенденцій привертає значну увагу Європи та міжнародних правозахисних організацій. ЄС одночасно зацікавлений у співпраці з Тунісом щодо міграції та безпеки, що робить реакцію європейських урядів особливо складною.
Для внутрішньої політики рішення суду означає подальше ослаблення організованої опозиції. Частина її лідерів перебуває у в’язниці, інші — за кордоном або під слідством. Це може зменшити можливості для відкритої політичної конкуренції та посилити напруження напередодні майбутніх виборчих кампаній. Водночас економічні проблеми, безробіття та високі ціни залишаються головними викликами для влади, тому суто силове послаблення опонентів не вирішує ширших соціальних причин невдоволення.
Справу уважно відстежує і туніська діаспора в Європі, оскільки частина засуджених перебуває за кордоном. Це створює додаткові дипломатичні питання щодо можливих запитів на екстрадицію та статусу політичних діячів, які продовжують критикувати президента з-за меж країни.
Водночас остаточність касаційного рішення означає, що юридична боротьба всередині Тунісу практично вичерпана. Подальші спроби змінити ситуацію, ймовірно, переноситимуться у міжнародні правозахисні механізми та політичний тиск з боку партнерів країни.
