В українському парламенті з’явилася законодавча ініціатива, яка стосується однієї з найболючіших проблем бізнесу під час війни — втрати товарних запасів через обстріли та інші наслідки бойових дій. Законопроєкт №15512 пропонує внести зміни до закону про державний бюджет на 2026 рік у частині компенсації вартості пошкоджених або знищених товарів.
Документ зареєстрований 14 серпня групою народних депутатів і належить до економічного блоку. Важливо розрізняти саму ідею та вже діючу державну програму: на цьому етапі йдеться саме про законопроєкт, який ще має пройти парламентську процедуру. Тому говорити про гарантовані виплати, точні суми чи строки для підприємців поки передчасно.
Товарні втрати часто не вкладаються в класичне відновлення майна
Коли ракета або дрон руйнує склад, магазин чи виробниче приміщення, бізнес може втратити не лише будівлю й обладнання. Усередині можуть перебувати готова продукція, сировина, комплектуючі, упаковка або сезонний запас товару. Для підприємства саме ці активи часто є оборотним капіталом, без якого неможливо швидко відновити роботу.
Компенсація такого збитку має іншу логіку, ніж відбудова стін чи придбання нового верстата. Потрібно підтвердити, що товар реально існував, визначити його вартість, зафіксувати факт пошкодження або знищення та не допустити подвійного відшкодування. Саме тому майбутній механізм, якщо законодавчу ініціативу підтримають, потребуватиме чітких процедур і перевірки документів.
Для малого та середнього бізнесу питання особливо гостре. Великі компанії частіше мають страхові програми, резерви або кілька складів у різних регіонах. Невеликий підприємець може зберігати більшу частину товару в одному приміщенні, і його втрата фактично обнуляє можливість продовжувати продажі.
Рішення може вплинути на швидкість повернення підприємств до роботи
Економічна логіка компенсації полягає не лише у відшкодуванні минулої шкоди. Якщо підприємство швидко відновлює запас, воно повертає виручку, зберігає робочі місця, сплачує податки та замовляє продукцію в інших українських компаній. Один відновлений бізнес запускає ланцюжок платежів далеко за межами конкретного складу чи магазину.
Водночас для держави будь-яка компенсаційна програма означає додаткове бюджетне навантаження. Парламенту доведеться оцінити джерела фінансування, критерії доступу та спосіб пріоритезації заяв. Без цього навіть правильна за задумом норма ризикує залишитися декларативною або створити чергу, яку бюджет не зможе швидко покрити.
Окреме питання — доказова база. Бізнесу потенційно можуть бути потрібні первинні документи, дані обліку, фотофіксація, акти про пошкодження та інші підтвердження. Але конкретний перелік можна буде назвати лише після ухвалення законодавства і появи порядку його реалізації, якщо така модель зрештою буде підтримана.
Реєстрація №15512 показує, що дискусія про відновлення бізнесу поступово переходить від великих об’єктів до оборотних активів. Для підприємців це важливий напрям, але зараз варто стежити саме за проходженням законопроєкту, а не сприймати його реєстрацію як уже запущену компенсацію.
