Одна виплата за звільнення заручника могла змінити баланс сил у цілому регіоні. За оцінкою ООН, викуп приблизно у $50 млн, сплачений наприкінці 2025 року за звільнення людини, викраденої пов’язаними з «Аль-Каїдою» бойовиками в Малі, став потужним фінансовим імпульсом для наступу джихадистів у Західній Африці.
Гроші отримали структури, пов’язані з Jama’at Nusrat al-Islam wal-Muslimin — JNIM, одним із найсильніших джихадистських угруповань Сахелю. За оцінками, воно може мати від семи до восьми тисяч бійців і діє не лише в Малі, а й у Буркіна-Фасо, Нігері та дедалі активніше тисне на країни південніше.
$50 млн для Сахелю — це не просто великий викуп
Для збройного угруповання така сума означає можливість купувати зброю, транспорт, паливо, зв’язок, платити бойовикам і вербувальникам, фінансувати розвідку та створювати нові осередки. У регіонах зі слабкими державними інституціями навіть частина цих грошей може дати організації значну перевагу над місцевими силовиками.
ООН вважає, що частина коштів пішла безпосередньо на розширення операцій JNIM. Інша частина могла бути перерозподілена ширше — до керівних структур «Аль-Каїди» та пов’язаних із нею угруповань в інших регіонах.
Особливість такої фінансової моделі в тому, що викрадення перетворюється на інвестиційний цикл. Великий викуп дозволяє бойовикам посилитися, а посилення дає їм змогу захоплювати нові території, атакувати дороги та викрадати нових людей.
Уряди опиняються перед майже нерозв’язною дилемою
Коли громадянин потрапляє в полон, політичний тиск на уряд або компанію величезний. Родина вимагає врятувати людину, суспільство чекає результату, а переговори часто відбуваються через складну мережу посередників. Водночас виплата великого викупу фактично може профінансувати майбутні атаки.
Саме тому багато держав офіційно заявляють, що не платять терористам. Але на практиці фінансові потоки можуть проходити через посередників, місцевих бізнесменів, приватні структури або домовленості, деталі яких роками залишаються закритими.
Історія з $50 млн показує, наскільки дорогою стала економіка викрадень у Сахелі. Для JNIM заручник може бути не лише політичним інструментом, а джерелом бюджету, співмірного з фінансуванням великої військової кампанії. Саме тому боротьба з такими угрупованнями дедалі більше залежить не тільки від армії, а й від здатності перекривати фінансові канали.
