Житлова криза стала однією з головних тем дострокових парламентських виборів в Іспанії. Поштовхом до різкого загострення дискусії стала спроба виселення 87-річної мешканки Мадрида після продажу її будинку інвестиційній компанії. Історія спричинила протести й повернула доступність житла на перше місце політичного порядку денного.
За оцінками, дефіцит житла в країні може сягнути приблизно 1 млн обʼєктів до 2028 року. Найсильніше проблема відчувається у великих містах, туристичних районах і серед молоді.
Партії пропонують протилежні рецепти
Соціалісти роблять ставку на обмеження орендної плати та жорсткіші правила для великих корпоративних власників нерухомості. Правоцентристська опозиція обіцяє спростити містобудівні процедури й довести темп нового будівництва до 250 тисяч будинків на рік.
Обидва підходи стикаються з однією проблемою: значна частина повноважень щодо забудови та планування належить регіонам, тому рішення центрального уряду не завжди швидко перетворюються на нові квартири.
Соціального житла в Іспанії критично мало
Частка соціального житла становить близько 1,7%, що значно нижче за показники багатьох країн ЄС. Водночас короткострокова оренда для туристів і високий попит у містах скорочують пропозицію для місцевих мешканців.
Саме тому виборча суперечка виходить за межі питання ціни оренди. Вона охоплює темпи будівництва, роль інституційних інвесторів, податки й те, як швидко молоді іспанці можуть перейти від оренди до власного житла.
