Європейський Союз погодив компромісне рішення щодо персональних і корпоративних санкцій, запроваджених після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Обмеження проти приблизно 3 тисяч осіб і компаній продовжили одразу на три роки, але зі списку виключили бізнесменів алішера усманова та михайла фрідмана.
Раніше такі санкції зазвичай поновлювали кожні шість місяців. Перехід на трирічний термін зменшує ризик регулярних криз під час голосування, оскільки для продовження обмежень потрібна одностайність усіх держав ЄС.
Компроміс став результатом складних переговорів усередині ЄС
Франція наполягала на виключенні усманова, посилаючись на власні безпекові міркування, а Люксембург просував аналогічне рішення щодо фрідмана, який подав багатомільярдний позов проти країни. Частина інших держав виступала проти такого обміну.
Латвія тривалий час залишалася останньою країною, яка не погоджувалася на компроміс. Зрештою Рига утрималася, що дозволило ухвалити рішення. Латвійська влада при цьому заявила, що розглядатиме можливість власних національних обмежень проти усманова та фрідмана.
Санкції, які залишаються чинними для інших осіб і структур, передбачають замороження активів, обмеження фінансових операцій та заборони на вʼїзд. ЄС застосовує їх до людей і організацій, яких повʼязує з підтримкою війни, державною системою росії або діями проти України.
Рішення показало суперечності між довгостроковістю та єдністю санкцій
Для прихильників трирічного продовження головна перевага полягає у передбачуваності: санкції не доведеться переглядати двічі на рік, а компанії й фінансові установи матимуть стабільніший горизонт для виконання обмежень.
Критики виключення двох бізнесменів, серед яких і представники української влади, вважають, що це створює небажаний прецедент. Вони наголошують, що індивідуальні винятки можуть послаблювати політичний сигнал санкцій, навіть якщо більшість списку залишається без змін.
Водночас юридичні оскарження санкцій у судах ЄС залишаються важливою частиною системи. Брюссель має не лише політично погоджувати обмеження, а й доводити, що кожна конкретна особа або структура відповідає встановленим критеріям.
У підсумку ЄС зберіг основну санкційну рамку на довший період, але зробив це ціною точкових винятків. Дискусія про баланс між єдністю 27 держав і жорсткістю обмежень, імовірно, продовжиться й під час наступних рішень.
