Тривала війна в Судані створила нову загрозу для однієї з найцінніших пам’яток Африки — стародавніх пірамід Мерое. Археологічний комплекс приблизно за 200 кілометрів на північ від Хартума входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та налічує понад 200 пірамід, які служили царськими похованнями правителів Кушитського царства.
Безпосередні бої не знищили комплекс, однак війна фактично зупинила більшу частину міжнародної археологічної та реставраційної роботи. До 2023 року тут працювали дослідницькі місії, приїжджали туристи, а стан споруд регулярно контролювали фахівці. Після початку конфлікту між суданською армією та Силами швидкого реагування багато таких програм припинилися, а пам’ятка залишилася значно менш захищеною від природного руйнування.
Піраміди руйнуються навіть без прямих бойових дій
Головна небезпека для Мерое сьогодні — поєднання багатьох чинників. Археологи фіксують випадіння кам’яних блоків, накопичення солей усередині поховальних храмів, ерозію від піску та дощів. Сіль особливо небезпечна для поверхонь із написами й малюнками, оскільки поступово послаблює структуру каменю та може безповоротно знищувати стародавні зображення.
Комплекс уже має довгу історію пошкоджень. У XIX столітті частина пірамід була зруйнована європейськими шукачами скарбів, які застосовували вибухівку. Наступні покоління споруд зазнавали впливу суворого пустельного клімату. Сьогодні до цих проблем додалися війна, скорочення фінансування, відсутність регулярних міжнародних місій та складнощі з постачанням матеріалів для консервації.
Мерое — не копія єгипетських пірамід
Піраміди Мерое є частиною окремої культурної традиції Нубії та Кушитського царства. Споруди мають характерні вузькі основи й круті кути, а їхня висота коливається приблизно від 6 до 30 метрів. Входи до багатьох поховальних споруд орієнтовані на схід, у напрямку сонця, що сходить.
За даними фахівців, частина мероїтських споруд приблизно на 800 років старша за деякі відомі єгипетські піраміди пізніших епох. До війни Мерое було одним із найвідвідуваніших туристичних об’єктів Судану та важливим джерелом доходів для місцевих громад.
Війна відрізала пам’ятку від міжнародної підтримки
Конфлікт у Судані триває вже понад три роки. Значна частина державних ресурсів спрямовується на військові й гуманітарні потреби, тому охорона культурної спадщини закономірно опинилася серед менш пріоритетних напрямів. Водночас міжнародні археологи й реставратори не можуть працювати в країні так, як раніше, через безпекові ризики.
На території комплексу залишаються місцеві працівники та інспектори, однак їхніх можливостей недостатньо для повноцінної програми реставрації. Найнебезпечнішим є саме накопичувальний ефект: одна тріщина або невелике просідання можуть здаватися незначними, але без своєчасної консервації пошкодження швидко стає незворотним.
Культурна спадщина також стає жертвою війни
Ситуація з Мерое показує ширшу проблему збройних конфліктів. Навіть коли історичні об’єкти не стають прямими цілями, війна позбавляє їх охорони, реставраторів, фінансування та туристичної інфраструктури. Через це природні процеси, які раніше контролювалися, починають завдавати значно більшої шкоди.
Поки в Судані немає стійкого припинення бойових дій, відновити міжнародні програми збереження Мерое в повному обсязі буде складно. Археологи попереджають, що час у цій ситуації працює проти пам’ятки: кожен сезон дощів, піщаних вітрів і температурних коливань без належної консервації збільшує ризик втрати унікальних елементів комплексу.
