Глава дипломатії Ватикану архієпископ Пол Галлахер провів у москві переговори з російським міністром закордонних справ сергієм лавровим. Це перший очний контакт такого рівня між Ватиканом і росією приблизно за п’ять років і один із небагатьох дипломатичних каналів, який продовжує працювати попри затяжну війну.
Галлахер заявив, що кожен новий день бойових дій створює нових жертв і робить майбутнє примирення складнішим. Ватикан закликає до припинення війни й намагається зберігати роль посередника насамперед у гуманітарних питаннях.
Окремою темою стали діти, постраждалі від війни
Сторони домовилися продовжити співпрацю з гуманітарних питань, зокрема у справах дітей. Ватикан уже раніше був залучений до окремих контактів, пов’язаних із поверненням неповнолітніх і пошуком каналів для возз’єднання сімей.
Для України питання депортованих і примусово переміщених дітей залишається одним із найболючіших. Київ наполягає, що повернення всіх дітей має бути невід’ємною частиною будь-якого гуманітарного процесу й не може використовуватися як предмет політичного торгу.
Ватикан намагається працювати саме там, де навіть обмежений результат може мати практичне значення: обміни, повернення дітей, доступ гуманітарних структур, передавання інформації між сторонами та підтримка родин.
Ватикан прагне залишитися каналом для майбутнього діалогу
Папський престол не має військових або економічних важелів, співставних із великими державами, але володіє специфічним дипломатичним ресурсом. Його представники можуть підтримувати контакт із сторонами, які майже не спілкуються напряму, та пропонувати майданчик для гуманітарних домовленостей.
Галлахер востаннє відвідував москву у 2021 році, ще до початку повномасштабного вторгнення. Сам факт його нового візиту не означає появи готового мирного плану, але показує, що Ватикан хоче активізувати свою роль у момент, коли паралельно з бойовими діями знову зростає дипломатична активність.
Для України цінність такого каналу визначатиметься конкретними результатами. Київ традиційно позитивно оцінює гуманітарні зусилля, але наполягає, що політичний мир не може базуватися на легітимізації окупації або примусі жертви агресії до територіальних поступок.
Гуманітарний трек при цьому залишається окремим від політичних переговорів. Навіть без прориву щодо припинення війни сторони можуть домовлятися про конкретні питання, де результат безпосередньо стосується життя людей — повернення дітей, обмін інформацією та возз’єднання сімей.
