Україна продовжує розширювати географію далекобійних ударів по військовій та енергетичній інфраструктурі росії. За даними української сторони, у ніч на 21 серпня були атаковані нафтопереробний завод у Пермі та військовий аеродром Маринівка у Волгоградській області. Днем раніше удари також були зафіксовані по аеродрому Ахтубінськ в Астраханській області та по об’єкту, пов’язаному зі зберіганням і запуском ударних дронів у Приморсько-Ахтарську.
У Пермі після атаки виникла пожежа на промисловому об’єкті. Місцева російська влада підтвердила пошкодження підприємства, не розкриваючи деталі. Українські джерела вказують, що ціллю міг бути один із технологічних вузлів великого нафтопереробного комплексу. Відстань до Пермі робить цей удар показовим: українські безпілотні системи дедалі частіше дістають об’єкти, розташовані за тисячу і більше кілометрів від кордону.
Аеродроми стали окремим напрямом далекобійної кампанії
Ще одна група цілей — військова авіаційна інфраструктура. На аеродромі Ахтубінськ розташований російський державний льотно-випробувальний центр, де базуються бойові літаки та проходять випробування авіаційних систем. Українська сторона повідомила про пошкодження багатоцільового винищувача-бомбардувальника Су-34, а також про розлив пального після удару.
Маринівка у Волгоградській області також використовується російською військовою авіацією. Удари по таких базах мають не лише прямий ефект у вигляді пошкодження літаків або складів. Вони змушують російське командування розосереджувати техніку, переносити її на дальші майданчики, будувати додаткові укриття та посилювати ППО в глибині території.
Окремо Україна атакувала район Приморсько-Ахтарська у Краснодарському краї. Це один із важливих напрямків, звідки росія запускає ударні безпілотники по українських містах. Пошкодження складської або пускової інфраструктури може тимчасово ускладнювати підготовку нових атак і змушувати противника змінювати логістику.
Нафтова інфраструктура залишається стратегічною ціллю
Удари по нафтопереробних заводах і паливних терміналах стали одним із найбільш системних елементів української далекобійної кампанії. Російська нафтова галузь забезпечує державний бюджет валютними надходженнями, а паливо напряму необхідне для армії, авіації та військової логістики. Навіть короткострокова зупинка окремих установок створює додаткові витрати на ремонт, переорієнтацію потоків і захист підприємств.
Днем раніше українські сили також повідомили про удари по НПЗ TANECO у Татарстані та нафтовому терміналу Таманьнефтегаз у Краснодарському краї. Серія атак протягом кількох днів показує, що Україна намагається не обмежуватися одиничними операціями, а підтримувати постійний тиск на різні елементи російської нафтової та військової інфраструктури.
Для росії це створює складний вибір у сфері протиповітряної оборони. Частину систем потрібно залишати біля фронту та великих міст, але дедалі більше важливих заводів, аеродромів і логістичних вузлів у глибині країни також потребують захисту. Чим ширшою стає географія українських ударів, тим більше ресурсів рф змушена витрачати далеко від безпосередньої лінії бойових дій.
