Україна може втратити мільйони гектарів майбутніх посівів, якщо аграрії не отримають додаткової фінансової підтримки. Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький попередив про ризик скорочення площ під наступний урожай на 5–7 млн гектарів.
Для масштабу: під урожай 2026 року озимими та ярими зерновими й олійними культурами було засіяно понад 20 млн гектарів. Отже, потенційне скорочення може торкнутися дуже значної частини виробничої бази українського агросектору.
Головна проблема — гроші на нову посівну
Мінагрополітики називає ключовим викликом компенсацію процентних ставок за кредитами. Аграріям потрібно фінансувати насіння, добрива, пальне, ремонт техніки та інші витрати ще до того, як вони отримають дохід від нового врожаю.
Ситуацію різко ускладнюють проблеми з експортом через закриті чорноморські порти. Альтернативні маршрути через сухопутні переходи, Дунай та сусідні країни дорожчі й не можуть повністю замінити морські потужності.
У першій половині серпня Україна експортувала приблизно 794 тисячі тонн агропродукції — близько 30% від потенційного обсягу. Коли зерно не вдається швидко продати за кордон, воно накопичується всередині країни й створює нову проблему зі складськими потужностями.
Через блокування росією морської логістики фермери отримують менше оборотних коштів, тоді як витрати на перевезення зростають. Для частини господарств це може означати просте рішення: засіяти менше, щоб не брати нові дорогі кредити.
Скорочення посівів вдарить не лише по аграріях
Менша площа означатиме нижчий потенційний урожай у наступному сезоні та менші обсяги експорту. Для України аграрна продукція залишається одним із головних джерел валютної виручки, тому падіння виробництва швидко впливає і на торговельний баланс держави.
Проблема важлива й для світового продовольчого ринку. Україна традиційно є великим постачальником зернових та олійних культур, а перебої з її експортом уже неодноразово впливали на ціни й доступність продукції в країнах Африки та Азії.
Уряд шукає можливості розширити компенсації за кредитами та підтримку господарств, особливо у прифронтових областях. Водночас без стабільного експортного коридору фінансова допомога лише частково вирішує проблему.
Найближчі місяці стануть вирішальними: аграрії саме в цей період планують структуру майбутніх посівів. Якщо доступ до кредитів і логістики не покращиться, попередження про 5–7 млн гектарів може перетворитися з ризикового сценарію на реальне скорочення виробництва.
