Давно відкладений проєкт виробництва зрідженого природного газу в Танзанії вартістю близько $42 млрд отримав новий шанс на реалізацію. Equinor вважає, що криза навколо Ормузької протоки та перебої з енергетичними потоками з Перської затоки роблять східноафриканський LNG значно привабливішим для глобальних покупців.
Танзанія має приблизно 47,13 трлн кубічних футів підтверджених запасів природного газу. Значна частина цих ресурсів розташована на морських родовищах, які можуть стати основою великого експортного комплексу зі зрідження газу та відвантаження його на азійські й інші міжнародні ринки.
Головна перевага Танзанії — географія
Катар та інші великі постачальники LNG із Перської затоки залежать від безпечного проходу через Ормузьку протоку. Події 2026 року продемонстрували, наскільки швидко військова криза може перетворити цей вузький морський маршрут на ризик для глобальної енергетики.
Танзанійський газ не має проходити через Ормуз. Танкер із узбережжя Східної Африки може прямувати до Індії, Китаю, Південно-Східної Азії або Європи іншими маршрутами. Для покупців це створює додаткове джерело постачання, географічно відокремлене від традиційних центрів Близького Сходу.
Саме диверсифікація стає одним із головних аргументів на користь проєкту. Навіть якщо танзанійський LNG не буде найдешевшим на ринку, його стратегічна цінність може зрости через нижчу залежність від одного геополітичного вузла.
Проєкт роками гальмували складні переговори
Equinor та Shell працюють над танзанійським LNG уже багато років, але остаточного інвестиційного рішення досі немає. Компанії довго узгоджували з урядом податкові, регуляторні та комерційні умови, необхідні для настільки великого капіталомісткого проєкту.
До консорціуму також залучені інші міжнародні партнери та державна Tanzania Petroleum Development Corporation. Потенційна вартість близько $42 млрд робить цей проєкт одним із найбільших інвестиційних задумів в історії Східної Африки.
Для Танзанії його реалізація означала б не лише експортні доходи, а й будівництво нової інфраструктури, появу робочих місць і посилення ролі країни на глобальному газовому ринку. Водночас проєкт залишатиметься залежним від остаточних домовленостей із урядом, довгострокових контрактів на LNG та цінової ситуації.
Нинішня енергетична криза не гарантує запуску будівництва, але різко змінює стратегічний контекст. Те, що роками виглядало як дорогий і повільний проєкт, тепер дедалі більше сприймається як можливий спосіб зменшити залежність світового LNG-ринку від нестабільних маршрутів Перської затоки.
