На тихоокеанському узбережжі Еквадору рибалки дедалі частіше опиняються між двома смертельними ризиками — тиском наркокартелів і воєнними операціями США проти підозрюваних перевізників кокаїну. Злочинні угруповання Los Choneros і Los Lobos змушують частину рибалок перевозити наркотики або сплачувати великі суми за право працювати без участі в контрабанді.
За відмову від перевезення кокаїну з окремих човнів можуть вимагати близько 1200 доларів за рейс. Для місцевих сімей це величезні гроші, особливо в громадах, де рибальство є головним джерелом доходу.
Картелі використовують рибальський флот як частину логістики
Невеликі човни зручні для наркоторгівців, оскільки вони щодня виходять у море й не привертають такої уваги, як великі судна. Частина маршрутів проходить далеко від берега, де наркотики можуть перевантажувати на інші човни для подальшого транспортування.
Для рибалок відмова часто означає прямі погрози. Картелі контролюють окремі прибережні райони, стежать за портами й можуть чинити тиск не лише на власника човна, а й на його родину.
Так утворюється система примусу, де люди фактично втрачають можливість залишатися нейтральними. Вони або співпрацюють, або платять, або ризикують життям.
Американська операція додає ще один рівень небезпеки
Паралельно США проводять операцію Southern Spear проти суден, які підозрюють у наркотрафіку. Від початку кампанії американські сили заявили про знищення десятків суден і понад дві сотні загиблих.
У прибережних громадах Еквадору це викликає страх, що звичайний рибальський човен можуть помилково сприйняти як частину наркотрафіку. Особливо небезпечними є нічні переходи та маршрути далеко від традиційних зон промислу.
Місцеві рибалки вимагають чіткіших правил і кращої координації, щоб цивільні судна можна було швидко ідентифікувати. Інакше боротьба з наркотиками ризикує створювати нову загрозу для людей, які не мають стосунку до картелів.
Для Еквадору це ще один прояв того, наскільки глибоко наркотрафік проник у повсякденне життя прибережних районів. Проблема вже давно вийшла за межі поліції та портів і безпосередньо впливає на звичайні сім’ї.
Окремий ризик виникає для молодих рибалок, які лише починають працювати в морі: вони часто мають борги за човни й обладнання, а тому особливо вразливі до шантажу з боку кримінальних мереж.
Додатковий тиск створює й страх перед помилковою ідентифікацією в морі. Якщо рибалки не впевнені, що їхній човен буде правильно розпізнано, вони можуть відмовлятися від далеких виходів навіть у сезон доброго промислу.
Якщо держава не зможе захистити рибалок одночасно від картелів і від помилкової ідентифікації під час воєнних операцій, частина громад може просто втратити можливість нормально працювати в морі.
