Французька президентська кампанія 2027 року отримала одного з перших великих офіційних учасників. Євродепутат і лідер партії Place publique Рафаель Глюксман заявив, що балотуватиметься на посаду президента Франції. Його висунення може серйозно змінити конфігурацію лівого та центристського таборів у момент, коли політична система країни залишається надзвичайно фрагментованою.
Глюксман позиціонує себе як послідовного проєвропейського політика, який прагне запропонувати виборцям альтернативу одночасно радикальним лівим і правим силам. Він виступає за сильніший Євросоюз, активнішу зовнішню політику та захист демократичних інституцій, але водночас критикує частину економічного курсу, пов’язаного з епохою Еммануеля Макрона.
Лівий табір знову шукає єдиного кандидата
Головною проблемою для Глюксмана стане конкуренція всередині самої французької лівиці. Жан-Люк Меланшон і його політична сила мають власну міцну електоральну базу та не демонструють готовності поступитися місцем поміркованішому кандидатові. Соціалісти, «зелені» та менші лівоцентристські групи також мають власні амбіції.
Сам Глюксман намагається переконати виборців, що перемога над ультраправими можлива лише через широку коаліцію демократичних і проєвропейських сил. Його політична ставка полягає в тому, щоб об’єднати людей, які хочуть соціальнішої держави, але не підтримують радикальні економічні та зовнішньополітичні пропозиції крайніх флангів.
Важливим активом для нього залишається результат виборів до Європарламенту 2024 року. Тоді список, який він очолював, став головною силою поміркованої лівиці та показав, що запит на подібну політичну платформу у Франції існує. Водночас президентські вибори мають іншу логіку: для виходу до другого туру кандидатові потрібно значно ширше коло прихильників.
Франція входить у кампанію без очевидного наступника Макрона
Еммануель Макрон не може балотуватися на третій поспіль президентський термін, тому вибори 2027 року стануть першими за багато років без чинного президента серед кандидатів. Це відкриває простір для боротьби не лише на лівому фланзі, а й у центрі та серед консерваторів.
Праві сили також готуються до складної кампанії. Національне об’єднання залишається одним із головних претендентів на вихід у другий тур, а традиційні республіканці й макроністський центр шукають формулу, яка дозволить не розпорошити голоси. У такій ситуації навіть кілька відсотків підтримки можуть вирішувати, хто отримає шанс боротися за Єлисейський палац у фіналі.
Оголошення Глюксмана робить президентську гонку конкретнішою задовго до дня голосування. Попереду ще можливі праймеріз, переговори про союзи й поява нових кандидатів, але Франція вже фактично входить у кампанію, яка визначатиме не лише внутрішню політику країни, а й баланс сил у всьому Європейському Союзі.
