Південна Корея підтвердила перший великий проєкт у межах інвестиційної програми на $350 млрд у Сполучених Штатах. Сеул планує взяти участь у будівництві великої газової електростанції в Техасі, яка має забезпечувати електроенергією дата-центри та підприємства напівпровідникової галузі.
Вартість проєкту оцінюється приблизно у $20 млрд, а потужність — близько 6 ГВт. Саме він має стати першою практичною реалізацією домовленостей, які Південна Корея та США сформували в межах ширшої торговельно-інвестиційної угоди.
Інвестиційний пакет охопить енергетику, суднобудування та атомні проєкти
Із загальної суми $350 млрд близько $150 млрд планують спрямувати на суднобудівні програми. Решта $200 млрд призначені для стратегічних інвестицій у США, зокрема в енергетику, напівпровідники та інфраструктуру.
Окрім техаської електростанції, сторони обговорюють будівництво до восьми атомних енергоблоків. Частина з них може використовувати американську технологію AP1000, а частина — південнокорейський дизайн APR1400. Також Сеул розглядає можливість придбати частку у Westinghouse.
Ще одним потенційним напрямком залишається Alaska LNG — великий проєкт із транспортування та експорту газу з Аляски. Південна Корея зацікавлена у довгострокових поставках енергії, а США прагнуть залучити азійський капітал до інфраструктурних проєктів.
У Сеулі сперечаються про прибутковість і розподіл ризиків
Південнокорейські парламентарі вимагають детальнішої оцінки економічної доцільності проєктів. Критики побоюються, що політичне бажання швидко показати результат може призвести до надмірних ризиків для державних компаній та інвесторів.
Уряд відповідає, що техаська електростанція має стабільну модель попиту. Швидке зростання дата-центрів, штучного інтелекту та виробництва чипів різко збільшує потребу в електроенергії, а довгострокові контракти можуть забезпечити передбачувану віддачу.
Реалізація інвестиційного пакета також має торговельний вимір. Домовленості зі США передбачають зниження тарифного тиску на південнокорейські товари, тому Сеул розглядає інвестиції не лише як комерційні проєкти, а й як спосіб захистити доступ до американського ринку.
Остаточні рішення щодо більшості проєктів ще потребують погодження. Проте вибір першого великого обʼєкта показує, що домовленість переходить від політичних заяв до конкретних інвестицій.
