У Перу почала діяти тимчасова програма субсидій на пальне для вантажних і пасажирських перевізників. Уряд президентки Кейко Фухіморі запровадив її після хвилі протестів через різке зростання цін, яке особливо сильно вдарило по віддалених регіонах країни.
Субсидії стартували 15 серпня й діятимуть три місяці. Залежно від подальших коливань цін держава компенсуватиме перевізникам від 15% до 20% витрат на пальне. Влада підкреслює, що йдеться про тимчасовий механізм, покликаний пом’якшити надзвичайний ціновий стрибок, а не про постійне державне регулювання паливного ринку.
Протести почали блокувати дороги на сході країни
Найпомітніше невдоволення проявилося в Пукальпі — великому місті неподалік кордону з Бразилією. Перевізники та інші протестувальники перекривали дороги й палили шини, вимагаючи від центральної влади втрутитися в ситуацію.
Страйки також відбувалися в регіоні Укаялі. Місцевий бізнес наголошує, що чим далі населений пункт розташований від Ліми й основних портів, тим сильніше подорожчання пального позначається на цінах практично всіх товарів. Транспортні витрати швидко переходять у вартість продуктів, будівельних матеріалів та інших повсякденних товарів.
Саме тому уряд зробив програму адресною для вантажного та пасажирського транспорту. Ідея полягає в тому, щоб знизити витрати ланки, через яку подорожчання пального передається далі на всю економіку, і водночас не субсидувати паливо для всіх споживачів без винятку.
Три місяці мають дати уряду час стабілізувати ситуацію
Програма не гарантує перевізникам фіксованої ціни. Розмір допомоги змінюватиметься в межах 15–20% залежно від ринкової ситуації, тому бюджетні витрати також залежатимуть від динаміки вартості пального в найближчі тижні.
Для нового уряду це один із перших серйозних соціально-економічних тестів. Якщо ціни продовжать зростати, тримісячного механізму може виявитися недостатньо, а протестні настрої швидко повернуться. Якщо ж ринок стабілізується, субсидії можна буде поступово згортати без нового шоку для перевізників.
Перу фактично обрало компроміс між прямим контролем цін і повною відмовою від втручання. Держава бере на себе частину витрат найчутливішого сектору, сподіваючись одночасно зупинити протести, не допустити нового стрибка вартості перевезень і виграти час для стабілізації паливного ринку.
Для пасажирського транспорту ефект субсидій буде особливо важливим у регіонах, де альтернатив автобусам і мікроавтобусам майже немає. Якщо перевізники не перекладатимуть усі витрати на пасажирів, це допоможе стримати подорожчання щоденних поїздок.
