Сили безпілотних систем України підбили нові проміжні підсумки операції «Кримський рубильник off», спрямованої проти енергетичної інфраструктури російських військ на окупованих територіях. За заявою командування, лише з 17 до 22 серпня безпілотні підрозділи результативно відпрацювали по 27 енерговузлах у Криму та на окупованому півдні.
Загалом від початку операції 1 липня СБС заявляють про 267 об’єктів енергетичної інфраструктури, виведених з ладу або уражених. До переліку цілей входять високовольтні підстанції, газотурбінні електростанції та газорозподільні станції. Українська сторона розглядає такі удари як спосіб послабити інфраструктуру, яка забезпечує російські військові об’єкти, логістику та окупаційне управління.
Під ударами підстанції та енергетичні вузли
Серед об’єктів, про які повідомляли Сили безпілотних систем, згадується підстанція «Тамань» класу 500 кВ у Краснодарському краї, а також газотурбінні електростанції та інші енергетичні об’єкти в окупованому Криму. Ураження великих вузлів може впливати не лише на окремий об’єкт, а й на розподіл електроенергії між кількома районами.
Особливість цієї кампанії полягає у її тривалості. Йдеться не про один масований наліт, а про серію системних атак упродовж багатьох тижнів. Такий підхід змушує противника постійно ремонтувати мережі, переміщувати засоби протиповітряної оборони та шукати резервні схеми живлення для військової інфраструктури.
Паралельна кампанія проти морської логістики
Одночасно СБС продовжують операцію «МоЛоЧКа», метою якої українська сторона називає обмеження пересування російської морської логістики в Азовському морі, Керченській протоці та частині Чорного моря. За заявою командування, з початку цієї кампанії 6 липня було уражено 242 плавзасоби: 134 в Азовському морі та 108 у Чорному.
Лише протягом серпня СБС повідомили про удари по 36 плавзасобах. Ці цифри є оперативною оцінкою української сторони, однак сам масштаб заявленої кампанії показує нову тенденцію: безпілотні системи застосовуються не лише для ударів по фронту, а й для тиску на тилову інфраструктуру та морські маршрути.
Поєднання ударів по енергетиці та логістиці створює для російського угруповання додаткову проблему: навіть коли окремі об’єкти швидко відновлюються, постійна загроза нових атак змушує витрачати ресурси на охорону, ремонт і резервування. Для окупованого Криму, який значною мірою залежить від зовнішніх поставок і складної мережі енергозабезпечення, така стратегія може мати накопичувальний ефект.
Водночас оцінити повний масштаб пошкоджень у режимі реального часу складно: частина об’єктів може повертатися до роботи після ремонту, а частина наслідків стає відомою лише згодом. Тому ключовим показником кампанії є не тільки кількість заявлених уражень, а й регулярність повторних атак по критичних вузлах та необхідність російської сторони постійно відновлювати пошкоджену мережу.
