Геродот у своїй "Історії" стверджував, що блоки для піраміди Хеопса і сусідніх пірамід доставляли по воді. Але сьогодні від Нілу до пірамід занадто далеко. Дослідження кернів, взятих в заплаві річки, дозволило зрозуміти, як саме вирішувалося складне питання транспортування такого будівельного матеріалу.

Питання, як стародавні народи переміщали великі кам’яні блоки на великі відстані, стабільно хвилює не тільки широку публіку, а й вчених. Наприклад, досі немає єдиної думки з приводу пересування величезних монолітних статуй моаї по Рапа-Нуї (острів Пасхи). Історія будівництва єгипетських пірамід трохи зрозуміліша, але темних місць досить і в ній.

на карті показано, як рукав Хуфу річки Ніл у Єгипті раніше досягав країв комплексу пірамід Гізи зображення: PNAS

У журналі Proceedings of the National Academy of Sciences опублікована робота міжнародної групи вчених, в якій автори пояснюють, як переміщали блоки для будівництва Великих пірамід на плато Гіза.

Історія їх будівництва досить заплутана. З одного боку, у нас є письмове джерело, де це питання начебто розкрито. З іншого – цим джерелом є II книга "Історії" Геродота. Геродот, звичайно, сам побував в Єгипті і особисто збирав інформацію, тільки ось жив він сам в V столітті до нашої ери, і відвідав Єгипет через 2 тисячі років після будівництва пірамід в Гізі. До моменту його візиту пройшло вже півтори тисячі років після завершення будівництва останньої єгипетської піраміди (фараона XII династії Аменемхета III). Те, що він не знав єгипетську мову і спілкувався з місцевими за допомогою перекладача, на цьому тлі виглядає справжньою дрібницею.

ілюстрація з дослідження, зображення: PNAS

Геродот згадує, що блоки для будівництва пірамід переміщували по воді. На жаль, до сучасного русла Нілу від плато Гіза досить пристойна відстань. Інший античний історик Діодор Сицилійський, що жив в I столітті до нашої ери, пише про перевезення каменю на велику відстань — але не говорить про спосіб.

Як би не були скупі ці історичні відомості, вони все ж змушують припустити, що був якийсь водний шлях, що підходив до пірамід ближче, ніж Ніл, яким ми його бачимо зараз. Кілька років тому археологи, які працювали недалеко від пірамід, знайшли сліди водних осадових порід і припустили, що це і є русло зниклого водного шляху, швидше за все рукава Нілу. Його навіть назвали рукавом Хеопса.

Автори нової роботи ставили за мету не просто підтвердити існування стародавнього рукава, але перш за все з’ясувати його повноводність, уточнити, яким саме він був в середині III тисячоліття до нашої ери, коли будували великі піраміди. Логіка тут в тому, що блоки для пірамід були масивними, і неглибоке або пересихаюче русло для їх підвезення не годилося.

Для реконструкції гідрологічного минулого в цьому районі дослідники відібрали п’ять ядер у заплаві Нілу, поблизу Гізи. Вони виміряли кількість пилку, знайденого в різних частинах ядер. Тимчасові періоди, коли води було багато, повинні були містити більше пилку, ніж посушливі періоди, пишуть автори роботи.

кілька років тому дайвери знайшли на березі Суецької затоки гавань, через яку перевозили матеріали для будівництва пірамід Гізи. На фотографії зображений кам’яний якір / ©Pierre Tallet

Аналіз пилку показав, що в той час, коли стародавні єгиптяни будували піраміди Гізи, води було досить багато, щоб рукав Хеопса протікав безпосередньо поруч з пірамідами. Раніше існували припущення, що єгиптяни вирили канал, по якому пустили воду з Нілу, щоб отримати річковий шлях до місця будівництва. Тепер же ясно, що Ніл в той період був досить повноводний і замість штучного каналу біля підніжжя пірамід протікав його природний рукав.

На думку вчених, було б дуже важко, якщо не неможливо, побудувати піраміди без цього рукава Нілу і без високого рівня води в ньому. Коли саме зникло відгалуження, точно не відомо. Але дослідження показує, що вже 2400 років тому рівень води в рукаві Хеопса був дуже низьким, він пересихав.

Результати дослідження добре узгоджуються з попередніми археологічними знахідками, які показали наявність гавані недалеко від пірамід. У роботі також зазначається: подібна картина випливає з древніх папірусів, знайдених кілька років тому. У них детально описані робітники, які доставляли вапняк в Гізу на човнах.