Дослідження на археологічній ділянці біля Лагуни ставить під сумнів гіпотезу про те, що предки південного дже витіснили громади, які будували мушляни і кургани (sambaquis) уздовж узбережжя штату Санта-Катаріна протягом понад 5000 років.

Бразильські дослідники переглянули історію стародавніх будівельників самбакі в Санта-Катаріні, показавши, що їх не замінили предки південних Дже, всупереч попереднім переконанням, і проливши нове світло на їх культуру та взаємодію.

Дослідники з Музею археології та етнології Університету Сан-Паулу (MAE-USP) за підтримки FAPESP переглядають важливу главу в історії людських поселень уздовж бразильського узбережжя.

У статті, опублікованій в журналі PLOS ONE, група, до якої також входять дослідники штату Санта-Катаріна, Південна Бразилія та інших країн (Сполучені Штати, Бельгія та Франція), показує, що будівельники самбакі Галети IV, археологічного в Лагуні (Санта-Катаріна), не були замінені предками південних Дже, як вважалося раніше.

Як пояснюється в статті, самбаки — це мідіни, які є «доказом довготривалої окупації». Вони складаються з курганів із шарами уламків молюсків, кісток людей і тварин, залишків рослин і вогнищ, кам’яного чи кістяного посуду та іншого сміття. Їх використовували для поховання та укриття, а також для розмежування території.

«Між цими середніми будівельниками [sambaquieiros] і населенням прото-дже, як ми їх називаємо, було набагато менше взаємодії, ніж вважалося. Їхні похоронні звичаї та кераміка були різними. Крім того, самбакейро жили там від народження і були нащадками людей, які жили там же», — каже Андре Штраус, професор MAE-USP і передостанній автор статті.

Переоцінка культурних змін

Теорія про те, що одна етнічна група замінила іншу, частково виникла тому, що такі пам’ятки, як Галета IV, знаменують кінець будівництва самбакі . Черепки, знайдені в найновіших шарах курганів на цих місцях, нагадують кераміку предків корінних груп південного Дже, Кайнганг і Лаклано-Ксокленг. Це ще одна причина давнього переконання, яке тепер спростовано, що будівельників самбакі, які жили на узбережжі, замінили люди з нагір’я Санта-Катаріна.

«Ми не знаємо, чому будівництво sambaqui припинилося. Можливі пояснення включають контакти з іншими культурами та фактори навколишнього середовища, такі як зміна рівня моря та солоності, що, можливо, призвело до падіння запасів молюсків і, отже, сировини для курганів мушель», – каже Джессіка Мендес Кардозо, перший автор дослідження. стаття. Дослідження проводилося під час підготовки докторської дисертації в MAE-USP та Університеті Тулузи у Франції.

Кардозо повторно проаналізував матеріал, зібраний іншою командою в MAE-USP і Групою дослідження спадщини та археології (GRUPEP) в Університеті Південної Санта-Катаріни (UNISUL) між 2005 і 2007 роками, коли були ексгумовані скелети чотирьох людей. Роблячи це, вона кількісно визначила ізотопи стронцію, вуглецю та азоту, визначивши, що риба та інші морепродукти становлять 60% раціону відповідної групи. Аналіз кісток також показав, що особи не були поховані після кремації, похоронної практики, яку використовували південні прото-дже.

Вона також проаналізувала фауністичні рештки (частини тварин у матеріальних записах), особливо риб, які звичайні для самбаків. На відміну від інших місць, тут також були кістки морських птахів, таких як альбатроси та пінгвіни, і кістки ссавців, таких як морський котик.

«Ці тварини не були частиною їхнього щоденного раціону, але їх споживали сезонно під час міграції або, можливо, утримували на місці. Ймовірно, вони були частиною їхніх похоронних обрядів, оскільки в цьому місці ніхто не жив. Це місце було могильником», — каже Кардозо. В одному могильнику, наприклад, було 12 альбатросів.

Нові дати показали, що це місце старше, ніж вважалося, припускаючи, що воно було побудоване та відвідуване між 1300 і 500 роками тому. Попередня оцінка була 1170-900 років тому.

Розетський камінь

Аналіз кераміки, знайденої на місці археологічних розкопок, також показує, що прото-Дже, можливо, був лише культурним впливом будівельників самбакі . Зі 190 черепків, знайдених там, 131 був достатньо великим для дослідження та аналізу.

«Кераміка дуже відрізняється від тієї, що знайдена на височині Санта-Катаріна, з точки зору форми та декору, але подібна до тієї, що знайдена в інших місцях узбережжя як на півночі, так і на півдні штату, що свідчить про те, що ці предмети цілком могли мати транспортувалися з одного прибережного місця в інше. Це найдавніші залишки кераміки, знайдені в штаті, датовані 1300 років тому, тоді як кераміці, знайденій на височині, близько 1000 років», — каже Фабіана Меренсіо, другий автор статті. Під час навчання вона була докторантом MAE-USP зі стипендією FAPESP. В даний час вона є докторантом у Федеральному університеті Санта-Катаріни (UFSC).

«Ми розкриваємо нове вираження людської матеріальності на узбережжі, приблизно 1000 років тому, у формі заміни самбакі місць без раковин молюсків, але з керамікою. Цей сайт — Розеттський камінь, який допомагає нам зрозуміти ці зв’язки», — каже Штраус.

Нова дослідницька група тепер повернеться в цей район, щоб вивчити інше місце (Jabuticabeira II) у новому проекті, підтриманому FAPESP і очолюваному Ксіменою Віллагран, професором MAE-USP.