У чилійській пустелі Атакама, що на глибині до 4 метрів (13 футів) під поверхнею одного з найбільш посушливих і негостинних місць на планеті, виявлено велику кількість мікробного життя.

Атакама є найсухішою неполярною пустелею – але не найсухішим місцем на Землі, цей титул належить тому, кого ви не очікували – тут випадає лише 1-3 міліметри (0,04-0,1 дюйма) опадів на рік в деяких місцях. Але це не заважає життю там процвітати.

Хоча вищі форми життя майже повністю відсутні, відомо, що бактерії населяють сухий, солоний і багатий на сульфати ґрунт – навіть на великій глибині. У раніше недослідженому підземному середовищі існування в регіоні пустелі Юнгай дослідники виявили напрочуд різноманітне співтовариство мікробів, ймовірно, повністю ізольоване від життя на поверхні.

Попередні дослідження були зосереджені здебільшого на ґрунті на поверхні, а це означає, що до цього часу те, що лежить глибоко під землею, залишалося загадкою. “Наскільки нам відомо, це найглибше мікробіологічне дослідження і відкриття мікробного життя в ґрунтах Атаками на сьогоднішній день”, – пишуть автори нового дослідження, описуючи свої висновки.

Заглибившись у гіперзасушливий ґрунт на глибину 4,2 метри (13,8 футів), дослідники взяли звичайні зразки ґрунту, а потім застосували новий метод молекулярного аналізу ДНК, щоб виділити лише ДНК, яка походить з живих організмів.

Це дозволило їм виявити приховану біосферу, яка допомагає розширити наше розуміння біорізноманіття в пустелі Атакама та за її межами.

У верхніх 80 сантиметрах (31,5 дюйма) ґрунту команда виявила, що у спільнотах домінували Firmicutes (або Bacillota) – філуми бактерій, які включають Lactobacillus та Enterococcus. Однак їхня кількість зменшувалася зі збільшенням глибини та засоленості ґрунту, що призвело до припинення мікробного життя в найглибших зразках між 80 і 200 сантиметрами (78,7 дюйма).

Але нижче 200 сантиметрів мікроби знову з’являються. Тут спостерігається інша мікробна популяція, в якій домінують актинобактерії. Автори припускають, що ця спільнота могла колонізувати ґрунт 19 000 років тому, перш ніж була похована подальшими відкладеннями ґрунту. За гіпотезою команди, вони могли простягатися набагато глибше, ніж 4,2 метри, і можуть “представляти верхню межу глибокої біосфери під гіпераридними пустельними ґрунтами”.

Щоб вижити на таких глибинах, бактерії можуть покладатися на мінерал гіпс як на джерело води, що може мати важливі наслідки для – вірите чи ні – пошуку позаземного життя.

“Дослідження підземних середовищ, пов’язаних з гіпсом в пустелі Атакама, має безпосереднє відношення до астробіології, оскільки поклади гіпсу на Марсі є […] не тільки доказом наявності рідкої води в минулому, але й можуть слугувати джерелом води для сучасного мікробного життя”, – пишуть автори дослідження у своєму висновку.

“Таким чином, дані цього дослідження допомагають нам зрозуміти, чи може життя існувати в подібних умовах на інших планетах або супутниках Сонячної системи, і якщо так, то яким чином”.