Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що за роки роботи зі зверненнями ветеранів та членів їхніх сімей жодного посадовця не притягнули до відповідальності за встановлені порушення їхніх прав.
Омбудсмен озвучив це під час презентації спеціальної доповіді про стан реалізації ветеранської політики. За його словами, Офіс уповноваженого неодноразово встановлював конкретні випадки, в яких дії посадових осіб потребували щонайменше дисциплінарної реакції.
Звернень ветеранів стає дедалі більше
Статистика показує стійке зростання кількості скарг і звернень. У 2022 році їх було 614, у 2023-му — 678, у 2024-му — 1033, а у 2025 році — вже 2077.
У 2026 році на момент презентації доповіді Офіс омбудсмена отримав ще 1368 звернень. Тобто навіть без завершення року навантаження на систему захисту прав ветеранів залишається дуже високим.
Найчастіше люди звертаються через призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю захисника, отримання статусу, пенсійне забезпечення, житло та комунальні пільги.
Окремий великий блок стосується медичної та реабілітаційної допомоги, а також звільнення з військової служби. Часто проблема полягає не лише у відмові, а й у затягуванні процедур, суперечливих вимогах до документів або відсутності зрозумілого маршруту для людини.
Омбудсмен вимагає персональної відповідальності
Лубінець наголосив, що система не зміниться, якщо кожне встановлене порушення закінчуватиметься лише листуванням між відомствами. На його думку, має існувати реальний механізм відповідальності конкретного посадовця, який порушив право ветерана чи члена його родини.
У доповіді також звертають увагу на інформаційну проблему. Ветерани та їхні сім’ї часто змушені самостійно шукати, до якого органу звертатися, які документи подавати та як оскаржувати відмову.
Це особливо складно для людей після поранень, тривалого лікування або повернення з фронту, коли одночасно доводиться вирішувати питання здоров’я, документів, виплат і працевлаштування.
Зростання кількості звернень показує, що ветеранська політика вже перестала бути вузькою соціальною темою. Йдеться про систему, якою користуватимуться сотні тисяч людей, а з часом — значно більше. Саме тому вимога персональної відповідальності посадовців стає питанням довіри до всієї державної моделі підтримки ветеранів.
