Іран заявив, що навіть близька до завершення домовленість з Оманом щодо нового режиму судноплавства в Ормузькій протоці не означатиме автоматичного відкриття водного шляху. Тегеран пов’язує повне відновлення руху з виконанням низки політичних та економічних умов з боку Сполучених Штатів.
До початку нинішньої війни через Ормузьку протоку проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти й газу. Тому будь-яке обмеження судноплавства тут миттєво впливає на ціни на енергоносії, страхування та глобальну інфляцію.
Тегеран вимагає не лише домовленості про маршрут
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі повідомив, що переговори з Оманом щодо нового судноплавного коридору перебувають близько до завершення. Однак він наголосив, що цього недостатньо для нормалізації руху.
Серед вимог, які озвучують іранські посадовці, — компенсації від США, припинення погроз і бойових дій, скасування санкцій і блокади, а також розмороження іранських активів.
Ормузька протока залишається головним енергетичним вузлом
Вузька протока між Іраном та Оманом з’єднує Перську затоку з Аравійським морем. Через неї експортують нафту та скраплений природний газ Саудівська Аравія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Катар та інші виробники регіону.
Альтернативних маршрутів із такою самою пропускною здатністю не існує. Частину нафти можна перенаправити трубопроводами, але вони не здатні повністю замінити морські поставки.
Напади на судна продовжуються
На тлі переговорів Об’єднані Арабські Емірати повідомили про нову ракетну атаку на судно, пов’язане з державною нафтовою компанією ADNOC. Постраждалих у цьому випадку не було, але інцидент підкреслив нестабільність ситуації.
Британська служба UKMTO також повідомляла про судно, яке загорілося після влучання невідомого снаряда. Пожежу вдалося загасити без підтвердженого екологічного забруднення.
США та Іран по-різному трактують умови майбутньої угоди
Американська сторона раніше заявляла, що очікує домовленості, після якої нормальні нафтові перевезення зможуть відновитися. Іран заперечує автоматичний зв’язок між угодою з Оманом і повним відкриттям протоки.
Окремою суперечкою залишається питання контролю за рухом суден. Вашингтон публічно відкидає ідею, за якою Тегеран отримав би вирішальне право визначати доступ до одного з найважливіших енергетичних маршрутів світу.
Енергетичні ринки реагують на кожен сигнал
Невизначеність навколо Ормузької протоки вже підтримує підвищені ціни на нафту та дорогий фрахт. Страхові компанії закладають воєнний ризик у премії, а судновласники обережніше планують маршрути.
Якщо сторони не домовляться про стабільний режим проходу, світова енергетика залишатиметься вразливою до кожної нової атаки або політичної заяви. Через масштаб потоків через Ормуз наслідки відчувають не лише країни Перської затоки, а практично всі великі імпортери енергоносіїв.
