Напруження між США та Іраном знову різко зросло після завершення 60-денного терміну, який сторони відвели на підготовку остаточної мирної угоди. Високопоставлений іранський чиновник заявив, що країна переходить до «повністю наступальної» військової позиції, оскільки переговори про завершення війни фактично зайшли в глухий кут.
Вашингтон водночас дав зрозуміти, що не має наміру продовжувати тимчасову домовленість. Президент США Дональд Трамп на запитання журналістів щодо можливого продовження відповів негативно, що посилило побоювання нового витка бойових дій навколо Ормузької протоки.
Тегеран погрожує проривом американської морської блокади
Іранська сторона попередила, що готова перейти до «своєчасних і точних» військових дій, якщо дипломатія остаточно провалиться. Одним із ключових напрямків може стати спроба послабити або прорвати американську морську блокаду, яка суттєво обмежила рух суден через стратегічну протоку.
Саме питання контролю над Ормузом стало головною причиною руйнування червневого меморандуму. Документ передбачав негайне припинення бойових дій і 60 днів для ширшої угоди щодо іранської ядерної програми, санкцій та режиму судноплавства.
Однак сторони так і не змогли домовитися, хто і на яких умовах контролюватиме проходження танкерів. До війни через протоку проходила приблизно п’ята частина світової торгівлі нафтою та скрапленим природним газом, тому кожен новий інцидент одразу впливає на глобальні ціни.
Brent піднялася вище $91 за барель, ринки знову закладають ризик дефіциту
На тлі погіршення перспектив миру нафта дорожчала третю сесію поспіль. Brent піднімалася приблизно до $91,76 за барель, а американська WTI — до $85,55, досягнувши найвищих рівнів за кілька тижнів.
Для світової економіки головний ризик полягає не лише у можливих ударах по нафтовій інфраструктурі, а й у тривалому обмеженні судноплавства. Навіть без повного закриття протоки страхові премії, фрахт і витрати на альтернативні маршрути вже різко зросли.
Тому завершення 60-денного дипломатичного вікна без угоди перетворює Ормузьку протоку на один із головних глобальних ризиків другої половини 2026 року. Будь-яка нова атака може швидко перейти з регіональної військової події у світовий енергетичний шок.
Додатковим фактором нестабільності залишається те, що навіть за відсутності великої битви сторони можуть поступово підвищувати ставки локальними ударами, перевіряючи межі терпимості одна одної.
Додатковим фактором нестабільності залишається те, що навіть за відсутності великої битви сторони можуть поступово підвищувати ставки локальними ударами, перевіряючи межі терпимості одна одної.
