Європейська вітроенергетика повернулася до швидшого темпу зростання. Упродовж перших шести місяців 2026 року на континенті ввели 8,8 ГВт нових потужностей — майже на третину більше, ніж за аналогічний період минулого року. Показник охоплює не лише країни ЄС, а й Велику Британію, Туреччину, Україну та інші європейські держави, які враховує галузева статистика.
Головним двигуном стала Німеччина: на неї припало 39% усіх нових потужностей. Паралельно різко прискорилося підключення морських вітропарків. За січень–червень офшорний сегмент додав 2,1 ГВт — приблизно утричі більше, ніж роком раніше. Загальна встановлена потужність вітроенергетики Європи до кінця червня досягла 311 ГВт.
Німеччина і море повернули ринку темп
Вітрова енергетика протягом останнього десятиліття фактично подвоїла свою присутність у європейській генерації. Але сам по собі великий портфель проєктів не гарантує швидкого будівництва: галузь залежить від дозволів, аукціонів, підключення до мереж і здатності виробників постачати турбіни та компоненти. Саме тому зростання першої половини 2026 року важливе як сигнал, що частина вузьких місць почала послаблюватися.
Найпомітніший перелом стався в офшорному секторі. Морські станції потребують складнішої інфраструктури, дорожчих кабелів і довших погоджень, зате дають великі обсяги генерації на одному майданчику. Потрійне збільшення нових підключень за пів року показує, що кілька великих проєктів одночасно перейшли від будівельної стадії до реальної роботи в енергосистемі.
Для Німеччини прискорення має ще й внутрішнє значення. Найбільша економіка Європи потребує більше чистої електроенергії для промисловості, теплових насосів, електромобілів і майбутнього виробництва водню. Тому нові турбіни — це не лише кліматичний показник, а й частина політики промислової конкурентоспроможності.
Наступна межа — мережі, дозволи й електрифікація
У WindEurope попереджають, що нинішній темп легко втратити, якщо уряди знову затягуватимуть дозволи або не вкладатимуть достатньо в електромережі. Вітровий парк може бути побудований, але без нових ліній передачі його потенціал не буде повністю використаний. Те саме стосується попиту: швидке зростання генерації потребує паралельної електрифікації транспорту, опалення та промислових процесів.
Європа вже пройшла символічну межу: торік вітер і сонце разом виробили в ЄС більше електроенергії, ніж викопне паливо. Тепер завдання складніше — зробити цей результат стабільним і збільшувати частку чистої генерації без проблем для надійності системи та цін.
8,8 ГВт за пів року ще не означають завершення енергетичного переходу, але показують, що сектор знову набирає швидкість. Якщо друга половина року збереже темп, 2026-й може стати одним із ключових років для нової хвилі європейської вітроенергетики.
