Темну матерію не спостерігають безпосередньо як зорі чи газові хмари. Її існування виводять із гравітаційного впливу на рух видимих обʼєктів і поширення світла. Це пояснення спирається не на одну дивну галактику, а на кілька різних типів спостережень, хоча природа самої речовини залишається невідомою.
Галактики обертаються не так, як очікували
Якби в спіральній галактиці основна маса була зосереджена лише там, де видно зорі й газ, швидкості руху на великих відстанях від центру мали б відповідати такому розподілу. Проте в багатьох галактиках виміряні криві обертання вказують на додаткову гравітаційну складову, яка простягається за межі яскравого диска. Її часто описують як гало темної матерії. Самі спостереження не повідомляють, із яких частинок це гало складається.
Додаткові підказки дає гравітаційне лінзування. Масивні скупчення викривляють шлях світла далеких галактик, і за характером викривлення можна оцінювати розподіл маси, незалежно від її світіння. Результати зіставляють із рентгенівськими даними про гарячий газ, рухом галактик у скупченнях та моделями формування структури Всесвіту.
Пошук природи невидимого ще триває
Темна матерія у звичайному описі не є «темним пилом», який телескоп просто не зміг підсвітити. Вона поводиться так, ніби слабо взаємодіє зі світлом, проте бере участь у гравітаційних процесах. Фізики розглядають різні кандидатні частинки й будують чутливі експерименти для їхнього пошуку. Паралельно досліджують альтернативні гравітаційні моделі, які мають узгоджуватися з усім набором спостережень, а не з одним окремим прикладом.
Невідомий склад не означає, що даних немає. Астрономи доволі впевнено вимірюють гравітаційні ефекти, хоча питання «що саме створює ці ефекти» залишається відкритим. Тому повідомлення про остаточне відкриття темної матерії потребувало б набагато сильнішого доказу, ніж чергова компʼютерна візуалізація галактики.



