Іран заявив, що лише дипломатія може завершити конфлікт зі Сполученими Штатами та Ізраїлем. Заява пролунала 27 вересня після того, як президент США Дональд Трамп відкинув іранську пропозицію щодо припинення бойових дій і поступового відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі наголосив, що Тегеран готовий говорити про відкриття протоки, але лише за умови виконання вимог, які іранська сторона вважає базовими для власної безпеки.
Ормузька протока залишається головним важелем у переговорах
Через Ормузьку протоку до початку конфлікту проходила значна частина світової торгівлі нафтою та зрідженим газом. Обмеження судноплавства різко збільшило транспортні витрати, страхові премії та ціни на енергоносії.
США прагнуть відновити вільний рух танкерів, але не погоджуються на умови, які могли б суттєво обмежити військову присутність у регіоні або послабити економічний тиск без гарантій з боку Тегерана.
Іран, зі свого боку, використовує контроль над протокою як ключовий переговорний інструмент. Тегеран наполягає, що відкриття маршруту має бути частиною ширшої угоди, а не окремою поступкою.
Посередники продовжують шукати компроміс
До дипломатичних контактів залучені країни Перської затоки та інші посередники, які зацікавлені у стабілізації енергетичних поставок. Для них затяжний конфлікт означає ризики для експорту, страхування суден і роботи портів.
Вашингтон і Тегеран уже обговорювали поетапну модель, за якої часткове відновлення судноплавства могло б супроводжуватися послабленням окремих економічних обмежень. Однак остаточної домовленості немає.
Ринок уважно стежить за переговорами, оскільки навіть обмежене відкриття Ормузу може вплинути на світові ціни на нафту та паливо. Поки що обидві сторони залишають простір для дипломатії, але їхні позиції щодо умов угоди суттєво відрізняються.
Для світової економіки будь-яка домовленість навколо Ормузу має значення далеко за межами регіону. Зміни вартості морського страхування та фрахту швидко закладаються у ціну нафти, а згодом — у пальне, перевезення та інфляцію в країнах-імпортерах.
Саме тому навіть держави, які не беруть безпосередньої участі у конфлікті, зацікавлені у швидкому дипломатичному рішенні. Чим довше залишається невизначеність щодо судноплавства, тим більше компаній перебудовують маршрути і створюють додаткові запаси.
