Космічний телескоп Hubble показав спіральну галактику NGC 4698, яка на перший погляд нагадує спокійну версію Чумацького Шляху, але всередині має дуже незвичайну геометрію. Її центральна структура фактично живе «не в такт» із рештою галактики: зорі й газ біля ядра обертаються майже перпендикулярно до основного диска.
NGC 4698 розташована приблизно за 55 мільйонів світлових років у сузірʼї Діви та входить до скупчення Діви — найближчого до нас великого скупчення галактик. На новому зображенні Hubble видно тонкий диск із пилом та молодими блакитними зорями, а також яскравіший центр, сформований переважно старішими зорями.
Спіральні рукави ніби уникають самого центру
У багатьох спіральних галактик рукави простягаються майже до ядра. У NGC 4698 вони найбільш помітні лише у зовнішній частині диска й утворюють структуру, схожу на кільце навколо центральної області. Сам центр домінує витягнутий зоряний балдж.
Ще дивніша його орієнтація. Балдж витягнутий майже під прямим кутом до площини галактичного диска. Спостереження руху речовини показали, що зорі й газ у центральній зоні також обертаються перпендикулярно до зовнішніх частин NGC 4698.
У ядрі міститься надмасивна чорна діра масою в мільйони Сонць. Є ознаки, що вона активно набирає газ. Проте сама чорна діра не пояснює, чому великі компоненти галактики мають настільки різні напрямки обертання.
Галактика могла отримати чужий газ або пережити невелике злиття
Одне з провідних пояснень полягає в тому, що NGC 4698 колись захопила газ із зовнішнього джерела. Якщо такий матеріал прилетів під великим кутом до наявного диска, він міг сформувати нову центральну систему з власною площиною обертання.
Інша можливість — давнє невелике галактичне злиття. На користь цього сценарію свідчить короткий хвіст нейтрального водню, який простягається з одного боку системи. Подібні сліди можуть залишатися після гравітаційної взаємодії з меншою галактикою.
Такі системи допомагають перевіряти моделі росту галактик у скупченнях. Якщо центральна перпендикулярна структура справді виникла після захоплення зовнішнього газу, це означає, що навіть відносно невелика взаємодія може на мільярди років перебудувати рух речовини біля ядра. Для астрономів це важливий доказ того, що форма галактики не завжди прямо відображає її внутрішню динаміку.
NGC 4698 входить до програми Hubble, присвяченої галактикам скупчення Діви. Дослідники використовують високу роздільну здатність телескопа, щоб одночасно вивчати окремі зоряні скупчення й туманності та загальну структуру галактик. Це допомагає зрозуміти, як життя всередині щільного скупчення змінює газ, зореутворення та форму галактичних систем.
Незвична орієнтація NGC 4698 є нагадуванням, що навіть зовні спокійна галактика може зберігати сліди давніх драматичних подій. Її центральна структура фактично стала геологічним аналогом «шраму» — тільки в масштабі десятків тисяч світлових років.
