Марсохід Perseverance виявив у породах на краю кратера Єзеро набагато складнішу історію води, ніж очікували вчені за орбітальними даними. Дослідження так званої Margin Unit показало, що одна й та сама ділянка зазнала щонайменше трьох окремих епізодів взаємодії з водою, причому останній із них був повʼязаний із гарячими підземними розчинами.
Район розташований уздовж давньої берегової лінії озера. Тому команда спочатку очікувала знайти переважно осадові породи — шари глини й мулу, які на Землі добре зберігають сліди давнього життя. Орбітальні спостереження також показували багато карбонатів, які часто формуються у водному середовищі.
Замість звичайних озерних відкладів марсохід знайшов магматичну породу
На місці Perseverance виявив переважно магматичні породи, багаті на олівін. На вищих ділянках зерна олівіну великі й кристалічні, що вказує на повільне охолодження магми під поверхнею. Згодом верхні шари порід були зруйновані ерозією, і давня магматична структура вийшла назовні.
Нижче, ближче до давнього дна озера, картина інша. Олівін розтрісканий, між зернами зʼявилися кремнезем і карбонати. SuperCam, який може аналізувати хімію порід лазером із відстані до 6,5 метра, дослідив понад 185 скельних цілей у цій зоні й дозволив відновити послідовність змін.
Перший водний епізод, за висновками команди, був повʼязаний із підземними водами, багатими на вуглекислий газ. Вони реагували з олівіном та утворювали карбонатні жили в тріщинах. Другий етап, імовірно, повʼязаний уже з озером, яке колись заповнювало кратер Єзеро.
Флюорит вказує на пізню циркуляцію гарячої води
Найцікавіший третій етап залишив мінеральні жили завтовшки приблизно 25 сантиметрів. У них виявили сульфат кальцію та флюорит. На Землі флюорит часто утворюється, коли гаряча вода проходить крізь вулканічні породи. Це означає, що після озерного періоду район пережив ще одну фазу гідротермальної активності.
Такі процеси важливі для астробіології. Реакція води з олівіном може вивільняти водень — джерело енергії для деяких земних мікроорганізмів. Одночасно карбонати та кремнезем здатні добре консервувати хімічні або мікроскопічні сліди давнього середовища.
Для планетологів особливо важливо, що різні водні події залишили в породах різні мінеральні «підписи». Це дозволяє не просто констатувати наявність води, а відновлювати послідовність процесів: спочатку реакції з підземними водами, потім вплив озерного середовища, а пізніше — нагрітих розчинів. Такий геологічний літопис дає набагато детальнішу картину давнього клімату Марса, ніж окреме виявлення карбонатів або кремнезему.
Дослідники поки не можуть точно датувати всі три водні епізоди, але вже зрозуміло, що край Єзеро не був просто берегом одного озера. Це була геологічна «перехрестя» різних водних систем — підземних, поверхневих і пізніших гарячих розчинів. Така складність змінює уявлення про те, як довго й у яких формах вода існувала на ранньому Марсі.
