Щорічний Pacific Islands Forum відкрився у Палау з демонстративними закликами до єдності, але вже перший день показав, наскільки складно її зберігати. На основній частині зустрічі немає щонайменше п’яти ключових лідерів регіону, а суперечка Китаю й Тайваню знову вийшла на перший план.
Прем’єри Фіджі, Вануату та Самоа, а також керівники Соломонових Островів і Кірибаті не беруть повноцінної участі в основній частині саміту. Їхні держави представляють міністри або інші високопосадовці.
Участь Тайваню перетворилася на окремий геополітичний фронт
Палау є одним із небагатьох тихоокеанських партнерів Тайваню, які зберігають із Тайбеєм дипломатичні відносини. Саме тому участь тайванських представників у заходах навколо форуму викликала різку реакцію Пекіна.
Міністр закордонних справ Тайваню Лінь Цзялун прибув для участі в паралельних подіях і зустрічах із партнерами. Китай заявив, що Тайвань не має права виступати як окрема держава на міжнародних майданчиках такого рівня.
Пекін також раніше оголосив Палау небезпечним напрямком для китайських туристів. У США цей крок трактують як використання туристичного потоку для політичного тиску на маленьку острівну державу.
Для Палау туризм має велике економічне значення, тому будь-які обмеження з боку Китаю можуть мати відчутний ефект. Водночас уряд країни демонструє, що не планує відмовлятися від дипломатичних відносин із Тайванем через економічний тиск.
Повернення високих представників США, Китаю, Японії та Сінгапуру після торішніх обмежень для партнерів також робить форум важливим майданчиком ширшої конкуренції за вплив у регіоні.
Відсутність лідерів ускладнює спробу показати регіональну єдність
Організатори обрали для цьогорічного форуму тему, побудовану навколо розвитку, дій та єдності. Але відсутність кількох глав урядів одразу створила питання, наскільки сильним буде політичний мандат майбутніх спільних заяв.
У кожного випадку свої причини. Прем’єр Соломонових Островів Метью Вейл достроково повернувся додому через поданий проти нього вотум недовіри. Кірибаті пояснювало відсутність свого лідера логістичними труднощами.
На порядку денному залишаються регіональна безпека, економічна співпраця, енергетичні ризики та вплив великих держав. Окремо очікуються дискусії щодо того, як тихоокеанські країни мають реагувати на зростання військової активності Китаю.
Для Австралії та Нової Зеландії форум залишається головним механізмом регіональної дипломатії. Вони намагаються довести, що тихоокеанські держави можуть самі формувати порядок денний, а не лише обирати між Пекіном і Вашингтоном.
Саміт у Палау тому стане тестом не лише для відносин із Китаєм чи Тайванем. Він покаже, чи здатен Pacific Islands Forum виробляти спільні рішення в момент, коли внутрішні політичні кризи та конкуренція великих держав дедалі сильніше розтягують регіон у різні боки.
