Китай офіційно вивів двох найвпливовіших генералів із державної Центральної військової ради — вищого органу військового управління країни. Йдеться про Чжан Юся, який був заступником голови ради та членом Політбюро, і Лю Чженьлі, начальника Об’єднаного штабу. Обидва вже перебували під розслідуванням через серйозні дисциплінарні та правові порушення.
Рішення різко скоротило склад органу, який раніше налічував сім осіб. Після багаторічної серії відставок і розслідувань активними членами державної Центральної військової ради фактично залишаються лише двоє, включно із самим Сі Цзіньпіном. Для китайської політичної системи це безпрецедентно високий рівень концентрації контролю над військовим керівництвом.
Чжан Юся був одним із найближчих військових соратників Сі
Особливо показовою є доля Чжан Юся. Він належав до найвищого кола військової еліти, мав реальний бойовий досвід і довгі роки вважався одним із найбільш довірених генералів Сі Цзіньпіна. Його падіння показує, що нинішня антикорупційна кампанія не робить винятків навіть для людей, які тривалий час перебували поруч із верховним керівником.
Лю Чженьлі також займав критично важливу посаду, відповідаючи за Об’єднаний штаб. Цей орган пов’язаний із оперативним плануванням, командуванням військами та координацією між різними видами Народно-визвольної армії Китаю.
Китайська влада не оприлюднила повного набору звинувачень. Формулювання про серйозні порушення дисципліни й закону традиційно використовується у великих антикорупційних справах, але може охоплювати як фінансові злочини, так і політичну нелояльність чи зловживання в системі оборонних закупівель.
Чистки одночасно зміцнюють і ускладнюють контроль над армією
Сі Цзіньпін веде масштабну кампанію проти корупції у війську з початку свого правління. Під розслідування потрапляли генерали, керівники ракетних військ, оборонної промисловості, політичні комісари та чиновники, пов’язані з закупівлями озброєнь.
Для Пекіна офіційна логіка проста: корупція підриває боєготовність і модернізацію армії. Водночас постійна зміна верхівки командування створює питання про внутрішню стабільність системи, особливо у момент, коли Китай інвестує величезні кошти в авіацію, флот, ракети й засоби ведення війни навколо Тайваню.
Додатковою невизначеністю залишається статус двох генералів у паралельній партійній Центральній військовій раді. Оголошення стосувалося державного органу, і на момент повідомлення не було повного підтвердження щодо всіх їхніх партійних посад. Проте політичний сигнал уже очевидний: Сі продовжує радикально перебудовувати військову еліту і концентрувати контроль над армією у власних руках.
