Бугенвіль наблизився до найважливішого політичного рішення з часу мирної угоди, яка завершила багаторічний конфлікт у регіоні. Парламент Папуа-Нової Гвінеї 27 серпня переходить до розгляду результатів референдуму 2019 року, на якому 97,7% учасників підтримали незалежність автономного острова.
Сам референдум був консультативним, тому навіть настільки переконлива підтримка не зробила Бугенвіль автоматично незалежною державою. Відповідно до мирної угоди, остаточний політичний статус має пройти через парламент Папуа-Нової Гвінеї.
Результат 97,7% тепер має пройти через національний парламент
На референдумі жителі Бугенвіля обирали між ширшою автономією та повною незалежністю. Варіант незалежності отримав майже одностайну підтримку, однак відтоді Порт-Морсбі та уряд автономного регіону роками сперечалися про процедуру ратифікації.
Початок парламентського розгляду є важливим кроком, але ще не означає остаточного голосування за відокремлення. Дату фінального рішення парламент поки не визначив, і між сторонами залишаються суперечки щодо юридичної процедури та майбутніх повноважень.
Керівництво Бугенвіля вже окреслило власний календар: воно прагне отримати розширене самоврядування у вересні 2027 року, а повний суверенітет бачить орієнтовно у 2030-му.
Регіон із населенням приблизно 370 тисяч людей має власний уряд, парламент і значну автономію. Його сучасний статус виник після кривавого конфлікту, який тривав із кінця 1980-х до 1990-х років і забрав тисячі життів.
Незалежність Бугенвіля може змінити політичну карту Тихого океану
Якщо процес завершиться створенням нової держави, це стане однією з найпомітніших змін кордонів у Тихоокеанському регіоні за десятиліття. Бугенвіль має значні природні ресурси, але водночас потребує власної податкової системи, державних інституцій і стабільних джерел доходів.
Особливо складним питанням залишається майбутнє гігантського родовища Пангуна. Саме конфлікт навколо шахти свого часу став одним із каталізаторів громадянської війни, тому повернення до масштабного видобутку потребуватиме широкої суспільної згоди.
Для Папуа-Нової Гвінеї рішення теж має стратегічне значення. Влада не хоче створити прецедент, який може стимулювати сепаратистські настрої в інших регіонах, але водночас не може ігнорувати результат референдуму, який був частиною офіційної мирної домовленості.
Тому парламентський етап стане тестом для всього мирного процесу. Бугенвіль ще не є незалежною державою, але після років затримок питання вперше настільки прямо переходить із політичних консультацій у площину національного парламентського рішення.
