Колишній міністр оборони Михайло Федоров заявив, що Україна має лише кілька місяців для рішень, здатних суттєво змінити траєкторію війни. У великому інтерв’ю він закликав прискорити технологічну перебудову армії й зробити ставку на автономні системи, штучний інтелект та дешевші засоби протидії масованим атакам.
Його оцінка значно песимістичніша за офіційні заяви чинного керівництва країни. Представники влади не погоджуються з тезою, що Україна перебуває за кілька місяців від критичної точки, тому слова Федорова варто сприймати як його особистий стратегічний прогноз, а не як офіційний висновок держави.
Серед головних пріоритетів він назвав дрони, здатні самостійно знаходити та вражати цілі з використанням алгоритмів штучного інтелекту. Такий підхід має зменшити залежність від зв’язку, який на фронті постійно придушується засобами радіоелектронної боротьби.
Другий напрям — дешеві ракети й перехоплювачі проти дронів та інших повітряних цілей. Україна стикається з економічною проблемою, коли для знищення відносно дешевого ударного безпілотника іноді доводиться використовувати значно дорожчу ракету ППО.
Третім елементом Федоров назвав власну балістичну програму та збільшення дальності української зброї. На його думку, технологічна перевага має дозволяти системно бити по логістиці, командних пунктах і виробничих можливостях росії.
Фронт майбутнього він бачить насиченим сенсорами й роботами
Федоров вважає, що лінія бойових дій має перетворитися на постійно спостережуваний цифровий простір. Для цього потрібні тисячі датчиків, камер, безпілотників, наземних роботів і програмних систем, які в режимі реального часу збирають та аналізують інформацію.
Подібна модель повинна скорочувати час між виявленням цілі й ударом по ній. Якщо сьогодні рішення іноді проходить через кілька рівнів командування, автоматизовані системи можуть значно прискорити цей цикл і водночас зменшити ризики для особового складу.
Його критики зауважують, що технології не замінюють людей, фінансування, мобілізацію та стабільне управління. Сам Федоров теж не пропонує одного «чарівного» рішення, але наполягає: без різкого прискорення інновацій Україна ризикує втратити ту перевагу в безпілотних системах, яку створювала в попередні роки війни.
Його підхід фактично пропонує оцінювати військові інновації не за кількістю окремих нових виробів, а за швидкістю їхнього масового впровадження на фронті. У війні, де технології швидко копіюються противником, перевага може зникати за місяці, якщо рішення залишаються лише на рівні експериментів.
