Передвиборча кампанія у Новій Зеландії переходить у фазу прямої боротьби за економічний порядок денний. National на чолі з Крістофером Лаксоном пообіцяла не вводити жодних нових податків, тоді як Labour Кріса Гіпкінса представила власну фіскальну стратегію з поверненням бюджету до профіциту у 2029/30 фінансовому році.
Лаксон заявив, що партія відмовляється від двох ідей, які раніше серйозно розглядала: окремого податку для великих банків і збору з готельного розміщення та короткострокової оренди на кшталт Airbnb. За словами лідера National, виборці мають отримати чітку гарантію, що нових податків у разі перемоги партії не буде.
Labour того ж дня запропонувала іншу логіку. Партія обіцяє повернути державні фінанси до профіциту без масштабних скорочень соціальних програм і називає податок на приріст капіталу одним із ключових джерел майбутніх доходів бюджету.
National робить податки центральною темою кампанії
Для Лаксона обіцянка «жодних нових податків» стала спробою провести максимально чітку межу між двома головними політичними силами. Раніше National говорила лише про відсутність нових податків для працюючих громадян, але тепер формулювання розширили на всю податкову політику партії.
Відмова від туристичного збору має особливе значення для міст, які хотіли отримувати більше коштів від готелів та оренди житла для фінансування інфраструктури. Лаксон і його команда тепер наполягають, що такий механізм неминуче підвищив би вартість поїздок і для самих новозеландців.
Labour відповідає, що відмова від нових доходів поставить перед National питання про майбутні скорочення. Опозиція вимагає пояснити, як одночасно фінансувати медицину, освіту, інфраструктуру й зниження боргу без додаткових надходжень.
Labour обіцяє профіцит без політики жорсткої економії
Фіскальна стратегія Labour передбачає повернення операційного балансу держави в плюс у 2029/30 році. У довгостроковій перспективі партія також хоче знизити чистий державний борг приблизно до 20% ВВП, але наполягає, що цього не можна досягати лише скороченнями.
Для фінансування програми Labour робить ставку на податок на приріст капіталу та економічне зростання. Партія намагається переконати виборців, що додаткові доходи дозволять зберегти державні послуги й водночас поступово стабілізувати бюджет.
У результаті податки стають однією з головних ліній розлому перед виборами. National пропонує модель із жорсткою забороною нових податків, а Labour — ширшу дохідну базу в обмін на відмову від різких скорочень. Для виборців ця суперечка дедалі більше перетворюється на вибір між двома різними моделями управління державними фінансами.
