Щонайменше 30 людей загинули внаслідок обвалу золотої шахти на заході Центральноафриканської Республіки. Трагедія сталася 18 серпня в районі Абба префектури Нана-Мамбере. Рятувальники разом із місцевими жителями протягом кількох годин витягували людей із заваленого гірничого майданчика. Пораненим надають допомогу, а під землею можуть залишатися інші шахтарі.
Йдеться про невелику кустарну копальню, де золото добувають переважно ручними методами і з мінімальною технічною підтримкою. Такі майданчики забезпечують роботою тисячі людей, однак часто не мають повноцінного інженерного укріплення, систем контролю ґрунту та професійних аварійно-рятувальних служб. Після обвалу саме місцеві шахтарі та жителі стали першими, хто почав розбирати завали.
Шанси знайти людей живими зменшуються
Очевидці повідомили, що після руйнування частини шахти під землею залишилися люди. Пошукові роботи продовжуються, однак із кожною годиною шанси на успішний порятунок падають. Із місця трагедії надходять кадри, на яких десятки вкритих брудом шахтарів вручну працюють біля великої ями, допомагаючи витягувати тіла та постраждалих.
Заступник мера субпрефектури звернувся до організацій і волонтерів із проханням про допомогу. Центральна влада заявила, що працює над підтримкою постраждалих і сімей загиблих. Однак віддаленість багатьох золотодобувних районів ускладнює швидке прибуття важкої техніки та професійних рятувальників.
Точна кількість людей, які перебували на майданчику в момент обвалу, може залишатися невідомою ще певний час. Для кустарних шахт характерна неформальна організація праці: частина гірників не має офіційних контрактів, а облік людей, які спускаються в копальні, ведеться нерегулярно або не ведеться взагалі. Саме тому остаточний баланс жертв часто встановлюють лише після завершення пошукових робіт.
Кустарне золото дає заробіток, але забирає життя
Центральноафриканська Республіка має значні запаси золота та інших корисних копалин, але велика частина видобутку відбувається в дрібних шахтах. Для мешканців бідних регіонів така робота часто є одним із небагатьох способів отримати готівковий дохід. Водночас захисне обладнання, геологічний контроль і технічні стандарти на багатьох об’єктах залишаються мінімальними.
Обвали на таких копальнях трапляються регулярно. Небезпеку посилюють нестійкі ґрунти, вода, відсутність якісних кріплень і бажання швидко дістатися до золотоносного шару. Часто шахтарі працюють у вузьких і глибоких виробках без систем вентиляції та аварійних виходів, тому навіть локальне руйнування може відрізати людей від поверхні.
Трагедія в районі Абба знову ставить перед владою питання, як поєднати економічну роль кустарного видобутку з базовими правилами безпеки. Заборона таких копалень без створення альтернативної зайнятості може залишити цілі громади без доходів, але відсутність контролю означає, що кожен новий сезон видобутку зберігатиме ризик масштабних людських втрат.
