Насильство проти працівників гуманітарних організацій у світі вийшло на новий рекордний рівень. За підсумками 2025 року 907 гуманітарних працівників були вбиті, поранені або викрадені під час виконання своїх обов’язків. Роком раніше таких випадків було 833. Загинули 350 гуманітаріїв, і хоча ця цифра дещо нижча за показник 2024 року, загальна кількість постраждалих стала найбільшою за весь час ведення відповідної статистики.
Найнебезпечнішим місцем для гуманітарного персоналу залишалася Газа, де протягом року загинули 186 працівників допомоги. Друге місце за рівнем небезпеки посів Судан, де багаторічний конфлікт продовжує руйнувати систему охорони здоров’я, постачання продовольства та роботу міжнародних місій. Організації ООН попереджають, що напади на гуманітаріїв дедалі частіше відбуваються не лише під час великих бойових зіткнень, а й у районах доставки їжі, евакуації людей та роботи мобільних медичних команд.
Дрони стали новою загрозою для гуманітарних місій
Однією з причин погіршення ситуації називають швидке поширення дешевих озброєних безпілотників. Якщо раніше гуманітарні конвої найбільше остерігалися артилерійського вогню, мін, засідок і викрадень, то тепер до цього переліку додалися дрони, які можуть довго перебувати в повітрі та атакувати транспорт або окремих людей. Такі випадки фіксувалися, зокрема, у Демократичній Республіці Конго, Судані та Україні.
Для гуманітарних організацій це створює нову проблему: традиційні заходи безпеки не завжди захищають від безпілотника, який може змінювати напрямок уже під час польоту. Навіть чітке маркування автомобілів і будівель не гарантує безпеки. Через це зростають витрати на моніторинг повітряного простору, зв’язок, навчання персоналу та планування маршрутів.
Удари по гуманітаріях залишають людей без допомоги
Наслідки таких атак виходять далеко за межі втрат серед самих працівників. Коли гуманітарна організація призупиняє роботу через небезпеку, без їжі, ліків, води або евакуації можуть залишитися тисячі людей. У зонах тривалих конфліктів гуманітарна присутність часто є єдиною системою підтримки цивільного населення, тому кожна атака на персонал фактично скорочує доступ до допомоги.
ООН закликає сторони конфліктів дотримуватися міжнародного гуманітарного права та забезпечувати безпеку працівників допомоги. Однак рекордні цифри показують, що самого правового захисту недостатньо. Гуманітарним місіям доводиться одночасно розширювати технологічні засоби безпеки, переглядати маршрути й методи роботи та шукати нові способи діяти в умовах, де ризики змінюються швидше, ніж традиційні системи захисту.
