Понад 650 тисяч біженців і шукачів притулку в Південному Судані можуть уже найближчими тижнями залишитися без регулярної продовольчої допомоги. Гуманітарні структури ООН попереджають, що фінансування програм скоротилося до критичного рівня, а наявних ресурсів недостатньо, щоб підтримувати нинішній масштаб роздач.
Найбільш уразлива група — близько 240 тисяч людей, які вже зараз отримують лише половину необхідного харчового раціону. Якщо нове фінансування не надійде, вереснева роздача може стати для них останньою.
Криза розгортається в країні, де мільйони вже голодують
Південний Судан і без того переживає одну з найважчих продовольчих криз у світі. Понад 7,8 млн людей стикаються з гострою продовольчою небезпекою, а близько 2,2 млн дітей мають гостре недоїдання.
Ситуацію погіршують конфлікти, повені, слабка інфраструктура та високі ціни на продукти. У багатьох районах люди залежать від гуманітарних поставок не як від тимчасової підтримки, а як від основного джерела їжі.
Для біженців проблема ще гостріша. Вони часто не мають землі, стабільної роботи чи соціальних мереж, які дозволили б пережити кілька місяців без допомоги.
Частина сімей уже змушена скорочувати кількість прийомів їжі, продавати майно або позичати гроші на продукти. Коли такі стратегії вичерпуються, наступним кроком часто стає нове переміщення в пошуках кращих умов.
Скорочення фінансування змушує обирати між однаково вразливими групами
Гуманітарні організації вже переходять до жорсткішого пріоритетування: допомогу спрямовують насамперед родинам із дітьми, літнім людям, людям з інвалідністю та тим, хто не має інших джерел доходу.
Такий підхід дозволяє розтягнути наявні ресурси, але створює важкі етичні рішення. Коли грошей не вистачає, частина людей просто випадає з програм, хоча їхня потреба нікуди не зникає.
Якщо з жовтня підтримку втратять усі понад 650 тисяч біженців, тиск на місцеві громади різко зросте. Люди шукатимуть їжу, роботу й житло там само, де місцеве населення вже бореться з нестачею ресурсів.
У довгостроковій перспективі це може спричинити нові хвилі внутрішнього переміщення, погіршення здоров’я дітей і зростання соціальної напруги.
Проблема має і регіональний вимір. Південний Судан приймає людей із сусідніх кризових зон, тому будь-яке скорочення допомоги може вплинути на транскордонні переміщення та навантаження на гуманітарні системи інших держав.
Попередження ООН показує, наскільки крихкою стала система гуманітарної допомоги: навіть там, де логістика вже налагоджена, відсутність фінансування за кілька тижнів може обнулити роки роботи.
